Автопортрет «Я – педагог і особистість»
(у формі есе)
Ми позбавляємо дітей майбутнього, якщо продовжуємо
вчити сьогодні так, як вчили цьому вчора...Вчитель повинен свідомо йти
в ногу з сучасністю, пройматися й надихатися силами, що пробудилися в ній.
Свого часу,
Ш.О. Амонашвілі, сказав: «Я - вчитель. Я - любов і відданість, віра й терпіння.
Я - радість і співрадість, страждання й співчуття. Я - істина й серце, совість
і шляхетність. Я той, що йде, що дарує, жебрак і багатий. Я вчитель і учень,
вихователь і вихованець. Я - той, що прокладає шлях, і художник життя. Я притулок дитинства й колиска
людства. Я посмішка майбутнього й смолоскип сущого. Я - вчитель від Бога й
співпрацівник у Бога» і я задумався: «А чи дійсно я обрав ту професію?»,
«А чи знайшов своє місце в житті, чи не займаю чуже?». І одразу з
пам’яті виринають слова мого наставника: «Професія
вчителя - унікальна. Подібної у світі немає. Кожен педагог своїм серцем і
розумом формує завтрашню людину, суспільство, зрештою - усю цивілізацію. В
народі кажуть, що письменник живе у своїх творах, скульптор – у створених ним
шедеврах, а вчитель – живе у думках і справах своїх учнів».
Моє життя
проходить в школі…заберіть від мене мою невгамовну школу - і назавжди втрачу
своє неспокійне життя. Сьогодні з упевненістю можу сказати, що моє
призначення – бути поруч з учнями, віддавати їм частинку свого серця й душі. І це величезне щастя – закладати фундамент
майбутнього покоління! Я - на своєму місці, воно – моє, і ним нікому не
поступлюся! Глибоко
переконаний: головне - не вичерпати себе, не
втратити творчу індивідуальність, не спинятися, щоб не відстати від плину
стрімкого часу.
Навчання є мистецтво,
а не ремесло – у цьому корінь учительської справи. Випробувати десять методів і
обрати свій, передивлятися десять підручників і не дотримуватися жодного
неухильно – ось єдиний можливий шлях навчання. Весь час винаходити, вимагати,
удосконалювати – ось єдиний курс учительського робочого життя. Кожен, хто вміє навчати учнів із різними характерами,
різними інтересами та здібностями, підготувати їх до життя і привести до
успіху, і є справжній Учитель – Майстер.
Та чи цього
достатньо? Чи зможу своєю копіткою працею сформувати особистість – щиру, цілісну, духовно багату людину, яка живе згідно свого покликання, людину, яка
зуміла виявити свої схильності, розкрити свої таланти, подолати свої недоліки і
завдяки цьому домогтися успіху в житті і бути щасливою.
Виходить потрібно,
щоб особистість виховувала особистість.
А особистість не може не бути педагогом та навпаки. Людина все своє
життя навчається та виховується і навчає та виховує інших іноді не
підозрюючи цього, тобто є водночас вчителем та учнем і цей процес безперервний.



Немає коментарів:
Дописати коментар