Свят-вечір тихо землю огорта… З усіх доріг ми спішимо до хати, Де на столі вечеронька свята, Де, слава Богу, є кому чекати. Як зійде Вифлеємськая зоря, Щоб освітити шлях вікам майбутнім, До столу, де зібралася сім’я, Вертають тіні предків незабутніх.
Вони приходять в році тільки раз, Всі ті, що залишились на світлинах, В переказах і в пам’яті у нас, Кого нам так бракує у родинах… Вони на хвильку з вічності зайдуть, І в час молитви, тихий і величний, У полум’ї свічок проступлять крізь сльозу Шляхетні риси рідного обличчя.
Як чудо воскресіння коляда В дитинство нас вертає на хвилину… Ще всі живі, і мати молода, А ти – дитя, безгрішне і невинне. І все твоє єство – лише любов До Господа, до ближнього, до світу. Душа по вінця повниться добром. У ній Христа народження славіте!
Немає коментарів:
Дописати коментар